15.11.2019
ЗІ СМАКОМ РАВЛИКІВ І PINOT NOIR

Більшість мешканців Франції вважають, що Париж давно вже не той. Аби побачити справжню Францію, потрібно їхати до глибинки, туди, де шанують традиції, роблять сир і вино, де немає столичного блиску.
Там, у селі, ще жива бабуся-Франція, можна відчути її колорит, смаки й аромати французької кухні, там можна подорожувати не втридорога і нарешті закохатися в цю чудову державу. 

Дослухаючись до своїх французьких друзів, я вирішила відправитися до Бургундії - країни виноградників та гірчичних полів. Дегустувати вино та сири, насолоджуватися осінніми пагорбами, смакувати равликами, вітатися з місцевим населенням типово бургундських сіл і дивуватися незліченній кількості замків та шато на кожному розі.

ВИННІ ШЛЯХИ БУРГУНДІЇ

La Route des Grands Crus - винний шлях із Діжона до Сантані з 37 комун, в яких розташовані значущі винні будинки. Цей маршрут називають «золотими землями», «шляхом великих вин» і «Єлисейськими полями Бургундії». З нього ми й почали нашу подорож Бургундією. Пагорби, що тягнуться вздовж річки Сони, суцільно засаджені виноградною лозою. Ще в XII столітті тутешні монахи-цистерціанці посадили першу виноградну лозу поруч зі своєю обителлю, а до початку XIV століття загальна площа винограднику вже досягла нинішніх гектарів. Лози були обнесені огорожею, вийшло «обгороджене поле», французькою - clos.
У 1937 році Рада департаменту Кот-д'Ор створила цей маршрут для прогулянок і дегустацій. Шляху «Гран Крю» вже понад 80 років, він входить до спадщини ЮНЕСКО. Ним можна подорожувати автомобілем. А для тих, хто не особливо поспішає і хоче насолоджуватися красою та смаком вина, розроблена мережа піших і веломаршрутів.


Ще одна популярна й відома у винних колах назва - «шаблі», що спричинила мій побожний трепет. Пляшка вина класу Grand Cru зі схилів цього горбистого регіону на півночі Бургундії може коштувати дорожче за весь бюджет подорожі. У регіоні Токай вирощують виключно сорт «шардоне», і смак кінцевого продукту залежить від того, на якому схилі виріс виноград. Нижні схили отримують мало променів сонця, тому кислотність винограду вища. Лозі з верхівки пагорба дістається сонця трохи більше, а мазунчиками долі є ті грона, що зріють у середній частині пагорба, - вина з такого винограду м'якіші й делікатніші. У селі Шаблі великий вибір дегустаційних підвалів, де можна скуштувати вино з різних схилів та вінтажі.


У кожному сельці розташовано по кілька винних господарств, восени аромат бродіння вина в них надпотужний. Коли ж урожай зібрано, виноградні ряди поступово вкриваються золотим і червоним листям -ліпшої картинки осінньої пори годі й чекати! На виноградниках можна влаштувати пікнік, смакуючи легким pinot noir, заїдаючи багетом і холодним терріном із качки. Вдихаючи аромати листя і трав, розглядаючи безмежні долини, хочеться піддатися відчайдушній ідеї - випадково не встигнути на зворотний літак.

БУРГУНДІЯ - СІЛЬСЬКА КАЗКА

Столиця Бургундії - місто Діжон, від якого пішла назва французької гірчиці. Діжон зберіг чарівність старовини - прекрасну суміш архітектури різних епох: фахверкові будиночки, кольорову мереживну черепицю і споруди французького класицизму. У грандіозному палаці герцогів Бургундських розмістився Музей образотворчих мистецтв, про давнє минуле нагадує Барська вежа, датована 1365 роком. Діжон подарував світові не тільки чудову архітектуру, діжонську гірчицю (la moutarde de Dijon), яку тут виробляють із 1856-го, а й знаменитого Гюстава Ейфеля -- творця найвідомішого символу всієї Франції. Діжон також уславлений чорносмородиновим лікером сreme de cassis, який разом із шампанським входить до складу французького коктейлю - «Кір». Фелікс Кір був мером Діжона і відомим експериментатором: змішавши два несумісні напої, він отримав оригінальний коктейль, який часто пропонують як аперитив перед основними стравами. В оригінальному бургундському рецепті використовують не шампанське, а Cremant de Bourgogne - ігристе з місцевих виноробень.


Навколо Діжона немов розсип перлин причаїлися середньовічні села, абатства, невеликі міста і мальовничі замки в ідеальному стані. Золотий вік Бургундії припав на ХІ-XV століття, коли були зведені одразу кілька видатних монастирів, які тепер включені до спадщини ЮНЕСКО. Абатство Клюні - найбільше і найзаможніше з усіх. Колись воно було найбільшою християнською спорудою в світі. Абатство Фонтене сховалося від сторонніх очей серед лісистих пагорбів, де навіть не ловить жодна мережа мобільних операторів. Абати-цистерціанці розумілися на самотньому житті, читали вечорами молитви у величезній церкві, виробляли плуги у власній ковальні й горя не знали. Доки не сталася Французька революція, внаслідок чого абатство зачинили і згодом продали родині Монгольф'є - тій самій, брати з якої стали засновниками повітроплавання.


А маленькі, ніби лялькові міста Бургундії й сьогодні продовжують жити в середньовічних декораціях. У старовинних кам'яних будівлях міста Семюр-ан-Оксуа і зараз опалюють будинки камінами і печами, а вік крамничок і кафе під старовинними вивісками значно перевищує вік їхніх господарів. Так само вчасно б'є дзвін у церкві Нотр-Дам і так само тече річка Арманкон, обіймаючи з усіх боків маленьке затишне містечко. Сільце Флавіньо-сур-Озрен - у переліку найкрасивіших сіл Франції. І хоча половина будинків тут виставлені на продаж, але при цьому доглянуті, всюди ростуть квіти. Тут знімали фільм «Шоколад» із Жюльєт Бінош, а в реальному житті в місцевому абатстві виробляють різнокольорові анісові цукерки Anis de Ravigny, рецепт яких вигаданий ченцями ще в 1591 році.

КУХНЯ БУРГУНДІЇ - ЯК У БАБУСІ

Якщо ви мріяли поїхати в гастрономічний тур із приголомшливими панорамами - вам неодмінно потрібно відправитися до Бургундії. До невимовних краєвидів шато і замків додасться неповторний смак французької сільської кухні. Гуляючи крутими вуличками містечка Везле, скуштуйте на сніданок місцеву випічку «гужеро». Незважаючи на той факт, що до складу «гужеро» входять перець і гірчиця, її смак все одно залишається витонченим і ніжним, що ідеально пасує першій філіжанці кави. На обід потрібно обов'язково посмакувати бургундськими виноградними равликами - їх готують у часниково-зеленій олії, запікають у раковинах або тарталетках, що за формою нагадують черепашку равлика. Радимо равликів із білим вином і свіжим багетом, який можна вмочувати в залишки часникового соусу. А на вечерю замовте півня, томленого в червоному вині. Обов'язково придбайте голівку бургундського сиру Epoisses - вершково-м'якого, вкритого помаранчевою пліснявою скоринкою (вживайте просто зі свіжим хлібом). Із нього роблять напрочуд ніжний пиріг з яблуками - tarte a I'Epoisses et aux pommes, який потрібно смакувати гарячим, відчуваючи, як сир плавиться на запечених яблуках. Усі ці пишноти ми дегустували в пересічних сільських ресторанчиках і кафе, де інтер'єр зберігся з часів Середньовіччя, де вечорами підкидають дрова до каміна, аби відвідувачам було тепло і затишно, а за стійкою розпоряджається літня господиня, подаючи просте сільське частування.


Для тих, кому сільської їжі видасться замало, раджу затриматися на двійко діб у Ліоні - другому за величиною місті Франції і за сумісництвом її кулінарній столиці. Ліон розташувався на пагорбах, що з півдня сусідять із Бургундією. І хоча він належить до регіону Оверні-Рона-Альпи, не проґавте ідеальної можливості відвідати найкращі ресторани Франції і віддатися гріху смачно поїсти саме тут. Ліонську кухню потрібно куштувати в місцевих ресторанах «бушон» (bouchons lyonnais). У Старому Ліоні їх безліч - меню приблизно однакове, а смачно так, ніби готувала улюблена бабуся. Одна з фішок місцевого меню - «кнели» (la quenelle au brochet), страва з рубаної риби або грибів, збитих із вершками і яйцем у щільні кульки. Ще одне популярне частування - «гратен дофінуа» (gratin dauphinois) - запіканка з картоплі з вершками і м'яким сиром, до якої іноді додають і м'ясо. Закуска з сиру зі спеціями зветься cervelle de canut, а як альтернативу десерту тут пропонують на вибір кілька видів сирів. Ліонські «бушони» - це справжнє свято смаку упереміш із домашнім затишком, якого не знайдете в закладах харчування інших міст. Скатертини в клітинку, прості столові прибори, ніякого Wi-Fi - сюди приходять, аби радіти смаку і гарним винам, проживати хвилини щастя і насолоджуватися кожною миттю швидкоплинного життя.

ПОДІЛИТИСЯ:
Автор: Ірина САВИНА
ІНШI СТАТТI В РУБРИЦI Маршрут
Маршрут
28.11.2019
МАДРИДСЬКА ОСІНЬ
Іспанію можна назвати величезним музеєм просто неба, адже кожний куточок цієї країни приховує безліч легенд, цікавих історичних
Маршрут
08.11.2019
УСЯ ГРЕЦІЯ НА ОДНОМУ ОСТРОВІ
Евбія або Евіа - другий за площиною після Криту грецький острів, який від материкової Греції відділяє лише протока Евріпос. Тут
Маршрут
19.09.2019
У ГОРИ - ДО ТУРИНА
Якщо теплої пори року Турин притягує мандрівників своєю багатою історією, затишними вуличками й великою кількістю пам'яток, то
Маршрут
16.09.2019
ПРОВАНС - ПОДОРОЖ ЗІ СМАКОМ
Прованс - яскравий і сонячний світ із полотен імпресіоністів, що ожив у мальовничих селах і шато, оточених виноградниками та