20.08.2019
КОРСИКАНСЬКІ ПРИСТРАСТІ
Корсика - острів, де народився великий Наполеон, чиї корсиканське серце і амбіції перевернули всю Європу. Тут клекотять італійські пристрасті з домішкою французького шарму і досі живі спогади кровної вендети.
На Корсиці вирує справжнє життя в декораціях із непрохідних гір, а блакитними пляжами блукає босоноге корсиканське щастя.
ОСТРІВ ІЗ НЕПРИЧЕПУРЕНИМ ХАРАКТЕРОМ
Острів Корсика - четвертий за розмірами в Середземному морі і найменш населений регіон Франції. Фактично, це велика гора, що виростає з моря, на краях якої, біля морських берегів, у двох крупних містах (Бастії та Аяччо) мешкає переважна частина населення. Корсика має особливий статус - Територіальна спільнота Корсики (фр. Collectivité Territoria le de Corse). Цей острів населяли греки, фінікійці, римляни, нормани та французи, і всі залишили свої власні сліди в його історії, змішавши традиції і навіть мови. Корсика не соромиться бути дикою і непричепуреною - саме тому вона зберегла свою автентичність, не намагаючись позбутися недоліків на догоду туристам. І тому хтось полюбить Корсику з першого погляду, а хтось скаже, що не повернеться сюди більше ніколи. У будь-якому разі байдужим вона не залишить нікого.
У корсиканців і сьогодні напрочуд міцні родинні зв’язки, незважаючи на вплив індивідуалізму сучасної епохи. А все через особливості острівного життя: не чекати нічого доброго від прибулих із моря, міцно триматися один одного, оберігаючи свої чертоги, мститися за образу близьких - вендета була в пошані до 50-х років минулого століття. І хоча ножі вже прибрані, сучасні корсиканці продовжують жити великими сім'ями, ховати членів родини в одному величезному склепі, влаштовувати гучні весілля, на які з'їжджається мало не половина острова. І борони боже назвати їх вголос французами - добре буде, якщо вони просто гордо відвернуться. Корінний корсиканець від природи серйозний і мовчазний, але за келихом вина він обов'язково розповість про сепаратистські мрії щодо свободи і доленосного призначення свого народу.

А вино тут особливе - таке саме яскраве і безкомпромісне, як і тутешнє населення, - з міцною волею і зовсім непростою долею. Відомий у XVI столітті картограф Ігнасіо Данте писав: «Чотирма головними дарами природа наділила Корсику - собаками, конями, відважними волелюбними людьми і яскравими винами». Виноробство як частина історії острова - образ збірний, над яким попрацювали греки і римляни, італійці і французи. Давні фінікійці навчили культури вирощування лози, а римські монахи підтримували традицію виноробства навіть за найважчих періодів історії острова. Виноробство Корсики зазнало потужного розквіту після приєднання до Франції, а за часів Бонапарта корсиканське вино користувалося шаленим попитом. Сучасні сорти місцевих вин - поліфонія спадщини минулого, адже сортів у цих краях вирощували безліч. Деякі з них приживалися, інші зникали, створюючи з решти незвичайний місцевий колорит.

ПІВНІЧНА І ПІВДЕННА СТОЛИЦІ
Бастія - «італійська» столиця Північної Корсики, найбільший порт Франції на Середземному морі. Безхмарної погоди звідси видно Тосканський архіпелаг і острів Капраю. Бастія - одвічна суперниця столиці Південної Корсики - Аяччо, яка відразу прийняла французькі культуру і мову. На відміну від Аяччо, Бастія завжди орієнтувалася на італійську Тоскану, звідки прийшла корсиканська мова. У XIV столітті генуєзці почали будівництво фортеці на північному сході Корсики - місцина навколо порту і нині називається Терра-Веккією («Стара земля»), а в XVІ столітті піднялися трохи вище і звели Терра-Нову («Нову землю»). Приблизно з цього часу місто стало відомим як Бастія - від італійського слова «фортеця». Найкрасивіші панорами Бастії відкриваються з яхти або пароплава. А найкрасивіші краєвиди моря - з Терра-Нова: зі старих потужних стін цитаделі Place de Donjon величезні лайнери видаються іграшками на морській гладіні, ніби розфарбованими бірюзовою гуашшю. За стінами цитаделі причаїлися Собор Святої Марії, Капела Святого Хреста і Палац губернаторів, де тепер розміщується музей Бастії, в якому зберігаються історичні реліквії північної столиці.
А на півдні знаходиться повна протилежність північній Бастії - імперське місто Аяччо. Це ще й батьківщина Бонапарта, де, на відміну від півночі, вшановують великого імператора - тут буквально все просякнуте пам'яттю про Наполеона. Незважаючи на те, що саме Аяччо надихав на створення шедеврів французького імпресіоніста Анрі Матісса, в місцевому музеї Феша виставлені роботи італійців - Ботічеллі, Тиціана і Веронезе. А ще Аяччо - «коралова столиця» Франції, де досі корали обробляють вручну. В Atelier Chrysolite, одному з останніх коралових цехів, працюють місцеві майстри, які створюють справжні витвори мистецтва.

НЕПРИБОРКАНА ПРИРОДА
Неприборкана природа Корсики не вписується в уявлення про рафіновану Францію. Усе в ній гармонійно переплітається, не порушуючи рівноваги. Дикі гори, вкриті буйною рослинністю, море бірюзового кольору, таємні затишні бухти, скелі різноманітних відтінків із захованими в них селами і кілометри найкрасивіши пляжів ваблять до Корсики французьких туристів, які звуть цю місцину Іle de beauté («Прекрасним островом»).
Північний півострів Кап-Корс (Cap Corse) - немов указівний палець Корсики, звернений на північ, вкритий запашними чагарниками маки, з пилку яких бджоли роблять кращий у Франції мед. Звідси відкривається панорама на Середземне море і східну частину півострова - на приналежний Італії острів Ельба, з якого Наполеон під час заслання міг бачити свою рідну землю. На східному узбережжі півострова є безліч маленьких бухт, що ховаються в гирлах річок, і саме завдяки їм невеликі пляжі вкриті чистим піском. А селища на західному березі розташовані на нерівних кручах, високо над бурхливим морем і маленькими скелястими затоками, які можна побачити з гірського шляху.

Між іншим, тільки в XVIIII столітті була побудована кільцева дорога навколо острова, а до того півострів Кап-Корс був відрізаний від решти землі. Сьогодні на авто можна промчати по всьому острову з півночі на південь: від заказника Скандола до найкрасивіших вапнякових узгір’їв у Боніфачо, милуючись горами, виноградниками та тихими рибальськими містечками. Тут немає автобанів, а вузькі стрічки стежок на крутих серпантинах з одного боку впираються в скелі, а з іншого - розверзається безодня моря. І часом навіть не знаєш, від чого наступної миті перехопить подих - від неймовірної краси за рогом або стада кіз на шляху, що, як справжні корсиканці, цінують своє почуття свободи.

А якщо взяти рюкзак зі спальником, наметом і невеликим запасом сміливості й сил, то можна пройтися Стежиною митників (Sentier des douaniers) - пішохідним маршрутом уздовж північного узбережжя. Він починається в Макінаджо і закінчується в Чентурі-Порт. Якщо нікуди не поспішати, то за двійко діб, прогулюючись мальовничою трасою, можна побачити заховані річки, водоспади і бухти з чистою водою, до яких неможливо дістатися автомобілем. Саме це вабить до Корсики пересичених європейських естетів і фотографів.

ПІЩАНІ ПЛЯЖІ СКЕЛЯСТОГО ОСТРОВА
Хто б міг подумати, що кращі пляжі Франції - зовсім не на Лазуровому березі, а на скелястому острові посеред Середземного моря? І там, на відміну від Ніцци, немає туристичної тісняви, можна сміливо їхати у високий сезон і спокійно знайти місце під сонцем. Кращі пляжі Корсики розташувалися на півдні, неподалік від міста Порто-Веккіо. І саме тут знаходиться пляж, який був офіційно обраний у Франції номером першим. Це пляж у лагуні Рондінара - з нереально бірюзовою водою і білим дрібним піском, облямований червоними скелями, що поросли чагарниками маки. Майже поруч - пляж Паломбаджа, його піщана смуга завдовжки у 2 км простяглася вздовж гранітних скель і соснових лісів. Пляж Санта-Джулія отримав світове визнання завдяки дрібному білому піску й блакитним водам лагуни.

Для тих, хто мріє про безлюдні пляжі, аби побути наодинці з безкрайнім морем, стануть справжнім раєм у чистому вигляді острови Лавецці. За півгодини катер із марини в Боніфачо довезе до пустельних пляжів, де можна залишитися сам на сам із дикою природою. Візьміть побільше води, маску і ласти, аби провести тут цілий день, релаксуючи на сонечку в проміжках між снорклінгом серед скель. А для справжніх романтиків стане одкровенням пляж Каланкі Пьяна, внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, розташований біля бухти Порто. Рожеві та теракотові скелі найкраще оглядати на заході, коли Каланкі забарвлюється у найнеймовірніші відтінки помаранчевого кольору в променях сонця, що сідає у море.

ПОДІЛИТИСЯ:
Автор: Ірина САВИНА
ІНШI СТАТТI В РУБРИЦI Маршрут
Маршрут
28.11.2019
МАДРИДСЬКА ОСІНЬ
Іспанію можна назвати величезним музеєм просто неба, адже кожний куточок цієї країни приховує безліч легенд, цікавих історичних
Маршрут
15.11.2019
ЗІ СМАКОМ РАВЛИКІВ І PINOT NOIR
Більшість мешканців Франції вважають, що Париж давно вже не той. Аби побачити справжню Францію, потрібно їхати до глибинки, туди,
Маршрут
08.11.2019
УСЯ ГРЕЦІЯ НА ОДНОМУ ОСТРОВІ
Евбія або Евіа - другий за площиною після Криту грецький острів, який від материкової Греції відділяє лише протока Евріпос. Тут
Маршрут
19.09.2019
У ГОРИ - ДО ТУРИНА
Якщо теплої пори року Турин притягує мандрівників своєю багатою історією, затишними вуличками й великою кількістю пам'яток, то