20.08.2019
КОРСИКАНСЬКІ ПРИСТРАСТІ
Корсика - острів, де народився великий Наполеон, чиї корсиканське серце і амбіції перевернули всю Європу. Тут клекотять італійські пристрасті з домішкою французького шарму і досі живі спогади кровної вендети.
На Корсиці вирує справжнє життя в декораціях із непрохідних гір, а блакитними пляжами блукає босоноге корсиканське щастя.
ОСТРІВ ІЗ НЕПРИЧЕПУРЕНИМ ХАРАКТЕРОМ
Острів Корсика - четвертий за розмірами в Середземному морі і найменш населений регіон Франції. Фактично, це велика гора, що виростає з моря, на краях якої, біля морських берегів, у двох крупних містах (Бастії та Аяччо) мешкає переважна частина населення. Корсика має особливий статус - Територіальна спільнота Корсики (фр. Collectivité Territoria le de Corse). Цей острів населяли греки, фінікійці, римляни, нормани та французи, і всі залишили свої власні сліди в його історії, змішавши традиції і навіть мови. Корсика не соромиться бути дикою і непричепуреною - саме тому вона зберегла свою автентичність, не намагаючись позбутися недоліків на догоду туристам. І тому хтось полюбить Корсику з першого погляду, а хтось скаже, що не повернеться сюди більше ніколи. У будь-якому разі байдужим вона не залишить нікого.
У корсиканців і сьогодні напрочуд міцні родинні зв’язки, незважаючи на вплив індивідуалізму сучасної епохи. А все через особливості острівного життя: не чекати нічого доброго від прибулих із моря, міцно триматися один одного, оберігаючи свої чертоги, мститися за образу близьких - вендета була в пошані до 50-х років минулого століття. І хоча ножі вже прибрані, сучасні корсиканці продовжують жити великими сім'ями, ховати членів родини в одному величезному склепі, влаштовувати гучні весілля, на які з'їжджається мало не половина острова. І борони боже назвати їх вголос французами - добре буде, якщо вони просто гордо відвернуться. Корінний корсиканець від природи серйозний і мовчазний, але за келихом вина він обов'язково розповість про сепаратистські мрії щодо свободи і доленосного призначення свого народу.

А вино тут особливе - таке саме яскраве і безкомпромісне, як і тутешнє населення, - з міцною волею і зовсім непростою долею. Відомий у XVI столітті картограф Ігнасіо Данте писав: «Чотирма головними дарами природа наділила Корсику - собаками, конями, відважними волелюбними людьми і яскравими винами». Виноробство як частина історії острова - образ збірний, над яким попрацювали греки і римляни, італійці і французи. Давні фінікійці навчили культури вирощування лози, а римські монахи підтримували традицію виноробства навіть за найважчих періодів історії острова. Виноробство Корсики зазнало потужного розквіту після приєднання до Франції, а за часів Бонапарта корсиканське вино користувалося шаленим попитом. Сучасні сорти місцевих вин - поліфонія спадщини минулого, адже сортів у цих краях вирощували безліч. Деякі з них приживалися, інші зникали, створюючи з решти незвичайний місцевий колорит.

ПІВНІЧНА І ПІВДЕННА СТОЛИЦІ
Бастія - «італійська» столиця Північної Корсики, найбільший порт Франції на Середземному морі. Безхмарної погоди звідси видно Тосканський архіпелаг і острів Капраю. Бастія - одвічна суперниця столиці Південної Корсики - Аяччо, яка відразу прийняла французькі культуру і мову. На відміну від Аяччо, Бастія завжди орієнтувалася на італійську Тоскану, звідки прийшла корсиканська мова. У XIV столітті генуєзці почали будівництво фортеці на північному сході Корсики - місцина навколо порту і нині називається Терра-Веккією («Стара земля»), а в XVІ столітті піднялися трохи вище і звели Терра-Нову («Нову землю»). Приблизно з цього часу місто стало відомим як Бастія - від італійського слова «фортеця». Найкрасивіші панорами Бастії відкриваються з яхти або пароплава. А найкрасивіші краєвиди моря - з Терра-Нова: зі старих потужних стін цитаделі Place de Donjon величезні лайнери видаються іграшками на морській гладіні, ніби розфарбованими бірюзовою гуашшю. За стінами цитаделі причаїлися Собор Святої Марії, Капела Святого Хреста і Палац губернаторів, де тепер розміщується музей Бастії, в якому зберігаються історичні реліквії північної столиці.
А на півдні знаходиться повна протилежність північній Бастії - імперське місто Аяччо. Це ще й батьківщина Бонапарта, де, на відміну від півночі, вшановують великого імператора - тут буквально все просякнуте пам'яттю про Наполеона. Незважаючи на те, що саме Аяччо надихав на створення шедеврів французького імпресіоніста Анрі Матісса, в місцевому музеї Феша виставлені роботи італійців - Ботічеллі, Тиціана і Веронезе. А ще Аяччо - «коралова столиця» Франції, де досі корали обробляють вручну. В Atelier Chrysolite, одному з останніх коралових цехів, працюють місцеві майстри, які створюють справжні витвори мистецтва.

НЕПРИБОРКАНА ПРИРОДА
Неприборкана природа Корсики не вписується в уявлення про рафіновану Францію. Усе в ній гармонійно переплітається, не порушуючи рівноваги. Дикі гори, вкриті буйною рослинністю, море бірюзового кольору, таємні затишні бухти, скелі різноманітних відтінків із захованими в них селами і кілометри найкрасивіши пляжів ваблять до Корсики французьких туристів, які звуть цю місцину Іle de beauté («Прекрасним островом»).
Північний півострів Кап-Корс (Cap Corse) - немов указівний палець Корсики, звернений на північ, вкритий запашними чагарниками маки, з пилку яких бджоли роблять кращий у Франції мед. Звідси відкривається панорама на Середземне море і східну частину півострова - на приналежний Італії острів Ельба, з якого Наполеон під час заслання міг бачити свою рідну землю. На східному узбережжі півострова є безліч маленьких бухт, що ховаються в гирлах річок, і саме завдяки їм невеликі пляжі вкриті чистим піском. А селища на західному березі розташовані на нерівних кручах, високо над бурхливим морем і маленькими скелястими затоками, які можна побачити з гірського шляху.

Між іншим, тільки в XVIIII столітті була побудована кільцева дорога навколо острова, а до того півострів Кап-Корс був відрізаний від решти землі. Сьогодні на авто можна промчати по всьому острову з півночі на південь: від заказника Скандола до найкрасивіших вапнякових узгір’їв у Боніфачо, милуючись горами, виноградниками та тихими рибальськими містечками. Тут немає автобанів, а вузькі стрічки стежок на крутих серпантинах з одного боку впираються в скелі, а з іншого - розверзається безодня моря. І часом навіть не знаєш, від чого наступної миті перехопить подих - від неймовірної краси за рогом або стада кіз на шляху, що, як справжні корсиканці, цінують своє почуття свободи.

А якщо взяти рюкзак зі спальником, наметом і невеликим запасом сміливості й сил, то можна пройтися Стежиною митників (Sentier des douaniers) - пішохідним маршрутом уздовж північного узбережжя. Він починається в Макінаджо і закінчується в Чентурі-Порт. Якщо нікуди не поспішати, то за двійко діб, прогулюючись мальовничою трасою, можна побачити заховані річки, водоспади і бухти з чистою водою, до яких неможливо дістатися автомобілем. Саме це вабить до Корсики пересичених європейських естетів і фотографів.

ПІЩАНІ ПЛЯЖІ СКЕЛЯСТОГО ОСТРОВА
Хто б міг подумати, що кращі пляжі Франції - зовсім не на Лазуровому березі, а на скелястому острові посеред Середземного моря? І там, на відміну від Ніцци, немає туристичної тісняви, можна сміливо їхати у високий сезон і спокійно знайти місце під сонцем. Кращі пляжі Корсики розташувалися на півдні, неподалік від міста Порто-Веккіо. І саме тут знаходиться пляж, який був офіційно обраний у Франції номером першим. Це пляж у лагуні Рондінара - з нереально бірюзовою водою і білим дрібним піском, облямований червоними скелями, що поросли чагарниками маки. Майже поруч - пляж Паломбаджа, його піщана смуга завдовжки у 2 км простяглася вздовж гранітних скель і соснових лісів. Пляж Санта-Джулія отримав світове визнання завдяки дрібному білому піску й блакитним водам лагуни.

Для тих, хто мріє про безлюдні пляжі, аби побути наодинці з безкрайнім морем, стануть справжнім раєм у чистому вигляді острови Лавецці. За півгодини катер із марини в Боніфачо довезе до пустельних пляжів, де можна залишитися сам на сам із дикою природою. Візьміть побільше води, маску і ласти, аби провести тут цілий день, релаксуючи на сонечку в проміжках між снорклінгом серед скель. А для справжніх романтиків стане одкровенням пляж Каланкі Пьяна, внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, розташований біля бухти Порто. Рожеві та теракотові скелі найкраще оглядати на заході, коли Каланкі забарвлюється у найнеймовірніші відтінки помаранчевого кольору в променях сонця, що сідає у море.

ПОДІЛИТИСЯ:
Автор: Ірина САВИНА
ІНШI СТАТТI В РУБРИЦI Маршрут
Маршрут
08.11.2019
УСЯ ГРЕЦІЯ НА ОДНОМУ ОСТРОВІ
Евбія або Евіа - другий за площиною після Криту грецький острів, який від материкової Греції відділяє лише протока Евріпос. Тут
Маршрут
19.09.2019
У ГОРИ - ДО ТУРИНА
Якщо теплої пори року Турин притягує мандрівників своєю багатою історією, затишними вуличками й великою кількістю пам'яток, то
Маршрут
16.09.2019
ПРОВАНС - ПОДОРОЖ ЗІ СМАКОМ
Прованс - яскравий і сонячний світ із полотен імпресіоністів, що ожив у мальовничих селах і шато, оточених виноградниками та
Маршрут
15.07.2019
КАЛІФОРНІЯ: НА АВТО ПО УЗБЕРЕЖЖЮ, ГОРАХ І ПУСТЕЛЯХ
Знаєте, чому лише 40% американців виїздять за межі власної країни? Тому що в Штатах є все, що можна побачити в інших куточках